Так, він не став найвеличнішим гравцем своєї батьківщини, програвши протистояння із пляшкою. Але, погодьтеся, більшого блазня в історії футболу старої бабці Англії пошукати важко.

Де б він не грав - у "Ньюкаслі" чи "Тоттенхемі", в "Лаціо" чи "Глазго Рейнджерс" - уболівальники обожнювали Ґаззу.

ЗІРКА ТЕЛЕЕКРАНІВ

Оператори жити не могли без Пола. Він постійно дарував телебаченню прекрасні кадри. То зніме шорти із партнера. То прилюдно "відлиє". Кривлявся Ґаскойн постійно - як тільки побачить камеру. А, оскільки, на футбольних стадіонах камер багато, Ґазза клеїв дурня і під час матчів. Він дразнив суперників, перекривляв їх, завжди грав на публіку. Якось у Шотландії арбітр загубив жовту картку. Пол її знайшов - від реготу весь стадіон просто плакав.

На чемпіонаті світу 90-го в Італії збірну Англії до перемоги повинен був привести саме він - божевільний, але геніальний 23-річний півзахисник. Перед кожним матчем під час виконання гімну Ґаскойн показував телекамері язика. Команда була гідна свого лідера. В перерві між матчами Мундіалю гравці, потайки від тренера, пиячили. В перервах між пиятиками - здобували перемоги на футбольному полі.

Групу, до якої входили Голландія, Ірландія та Єгипет "три леви" пройшли без проблем. У плей-оф були зняті скальпи зі збірної Бельгії та Камеруну. Ґаскойн не забивав, але брав участь у кожній гольовій комбінації, він просто володарював у центрі поля. Перед півфіналом проти Німеччини тренер сказав йому: "Поле, будь серйозний. Ти гратимеш проти Маттеуса - найкращого півзахисника світу". "Чорта з два - відповів Ґазза - Це він гратиме проти найкращого півзахисника світу".

Його все одно обожнювали

Йшов додатковий час півфіналу Англія - ФРН. М'яч опинився в Ґаскойна і він переграв двох німців. Ґазза набрав непогану швидкість, однак у вирішальний момент трохи сильніше торкнувся м'яча, той відлетів до Томаса Бертольда. Він не мав наміру чіпати німця, він просто хотів забрати свій м'яч. Він мусів забити, мусів принести Англії перемогу. Пол кинувся вперед і зачепив суперника.

Роками згодом клявся, що легенько зачепив. А німець почав кататися по газоні. Руками, піднятими вверх Ґаскойн ніби казав - я ні в чому не винен. Він свято в це вірив, однак побачив перед собою жовту картку. В нього раніше була одна. Якщо би Англія вийшла до фіналу, то Ґазза його пропустив би. Із очей футболіста потекли сльози.

Коли він повернувся на батьківщину - вся Англія його обожнювала. Поразку можна пробачити - "три леви" тоді так і не пробилися до фіналу. Головне - не бути байдужим на полі. А це Ґаззі вдавалося завжди.

Ґаскойн програв битву з алкоголем

Він грав чудово і залишається лиш гадати, яким феноменом був би Ґаскойн, якби не пив. Ні, коли він грав - ніякого алкоголю. Тобто в суботу, чи там у неділю. А от всі інші дні...

Навіть пиятика не завадила Ґаскойну стати однією з центральних фігур своєї збірної на домашньому Євро у 1996-му. Його гол у британській битві проти Шотландії досі називають одним із найкращих в історії збірної. Однак знову півфінал, і знову поразка німцям у серії пенальті. Він так і не став ані чемпіоном світу, ані чемпіоном Європи. Та головне, що він програв основні змагання в своєму житті - проти алкоголю.

Він був безвідповідальним забіякою та пияком. І це правда. Однак, якщо Ви дійсно любите футбол - то Ви запам'ятали іншого Ґаззу. Фантастичного футболіста, який, хоча й клеїв на полі дурня, завжди віддавав грі усе своє серце.