"Другою батьківщиною Україна для мене стала відразу, як тільки я сюди приїхав. Коли сюди переїхала моя родина, я вже не роздумував, де залишуся жити після закінчення кар'єри. До того ж усі члени моєї сім'ї давно є громадянами України. Один я залишився. Коли ж я закінчу виступи у збірній, то теж зміню громадянство",- говорить Макс.

"Завжди говорив, що київське "Динамо" - команда всього мого життя, в якій я мріяв грати. Мене переглядали динамівські селекціонери у двох іграх "Балтики". Там і команда виграла, і мені забити вдалося. До речі, це рідкість - зазвичай не все виходить, коли за тобою спостерігають. Ніякої боязні перед ім'ям "Динамо" не було, оскільки до цього два місяці я перебував у тренувальному таборі "Спартака" і три місяці - в "Зеніті".

"На полі у нинішньої молоді багато ліні. Я, коли прийшов у "Динамо", сам розумів, що треба відпрацьовувати, виправляти власні помилки, удосконалювати себе. Зараз же доводиться прикрикувати, підказувати по кілька разів. Реакції, доведеної до автоматизму, у них немає. З сьогоднішніх молодих українських гравців подобається Роман Безус. Щодо "Динамо", то вважаю, що при наполегливій роботі хорошим бомбардиром може стати Роман Зозуля.

"Негатив від відходу з "Динамо" присутній. Я впевнений, що ще не один рік міг би приносити користь клубу. Але зараз про це залишається тільки говорити. Так сталося - вже нічого не зміниш. Шкодую тільки, що з уболівальниками попрощався на трибунах, а не на футбольному полі. Хоча все одно приємно було чути від незнайомих людей слова подяки", - зізнався Шацьких.