Про школу Лобановського:

"Я був дуже молодий, коли вперше зустрівся з ним. Він справив на мене величезне враження. Чим довше з ним працював, тим менше розумів, чому преса створює йому імідж "залізної людини". Лобановський, або Васильович, як його звали ми, був дуже освіченою людиною. Він був досить різкий під час тренувань, але за межами майданчика демонстрував прекрасне почуття гумору. Він завжди був на 100 відсотків упевнений в тому, що робив, і вмів донести свої ідеї до гравців. Це головна річ, якої я в нього навчився: досягти результату можна лише тоді, коли ти віриш у себе. Вплив Лобановського на мене було настільки сильним, що я досі часто бачу його у снах".

Про стосунки з Жозе Моуріньйо:

"У нього дуже сильний характер - це так, але ми завжди знаходимо спільну мову. Жозе вміє мотивувати футболістів, і він досяг чималих успіхів зі своїми клубами саме завдяки своїм здібностям об'єднувати гравців і настроювати їх на одну хвилю. І він дуже прямий. Він був правий, сказавши мені, що випустить мене на поле тільки коли я повністю відновлюся. Наприклад, у грудні 2006-го я фактично не виступав. Він дав мені час, щоб прийти в себе. Я тренувався на повну і в результаті зміг продемонструвати хорошу якість гри. В останні три місяці сезону з'являвся на полі. Поки знову не травмувався. Мою кар'єру в "Челсі" зруйнували ці незліченні травми, а не Жозе".

Порівняння чемпіонатів Італії та Англії:

"В Італії більше уваги приділяється тактиці. В Англії гравці тільки й думають про те, як би поборотися за м'яч. Причому готові це робити на будь-якій ділянці поля. Я був вражений джентльменською поведінкою фанатів на стадіонах Туманного Альбіону. І відносини футболістів з публікою там - це частина вистави".

Футбольні мрії Шевченка:

"Я виконав практично всі свої футбольні мрії, здобувши перемоги і Україні, в Серії А і в Лізі чемпіонів. Мене визнали кращим гравцем року в Європі. Але мої пригоди в футболі ще не закінчені. Моя головна мрія - допомогти збірній України вийти в фінал Євро-2012".