– За той час, що ви живете тут, чи почали вважати себе львів’янином, чи все ж це лише місце тимчасової роботи? Чи є щось у Львові, що могли б назвати для себе рідним? Чи комфортно вам у нашому місті?

– Львів відрізняється не лише від міст в сусідніх державах. Відчувається суттєва різниця навіть порівняно з іншими містами України. Очевидно, що в людей інший менталітет, тут особлива енергетика. Це видно навіть за поведінкою наших фанатів. Більше ніде в Україні не вболівають так запекло, не сідаючи ні на секунду, ні на мить не припиняючи тиск.

І тренерський штаб, і футболісти відчувають це постійно, це додає снаги і тисне на суперника. Думаю, що жодній з команд, які приїжджають до Львова, не буває тут легко завдяки атмосфері на стадіоні.

Але також є й розуміння: коли команда показує той футбол, якого очікують фанати, кожен із нас – король. Але якщо команда дає збої, якщо ми розчаровуємо вболівальників, дуже швидко ми стаємо порожнім місцем. З такими вболівальниками легко йти у напрямку зростання.

Якщо забезпечена база, якщо правильно вибудуваний тренувальний процес, далі самі вболівальники женуть команду вперед і в буквальному сенсі, на полі, і в її амбіціях та цілях. У цьому сенсі Львів справді став для мене рідним, більше ніде я не переживав такого співвболівання з фанатами.

– А як щодо комфорту? Чи відчуваєте якісь проблеми, наприклад, через те, що розмовляєте російською або через те, що ви – іноземець?

– Особисто я ніколи не відчував незручностей у Львові ані через інше громадянство, ані через російську мову. Люди завжди ставляться до цього з розумінням. Інша річ, що я й сам розумію – якщо оволодіти українською, буде простіше порозумітися з людьми, донести, що ти хочеш їм сказати та зрозуміти, що вони хочуть сказати тобі.

– Від працівників клубу доводилося чути, що ви посилено вивчаєте українську. Чи правда це? А якщо правда, то як успіхи в цьому плані?

– Так, звісно. Як на мене, таким є цивілізований підхід, треба вчити мову своїх вболівальників. Саме тому я кажу і колегам, і кореспондентам: звертайтеся до мене українською, я її вже цілком добре розумію. Правда, розмовляю наразі все ж російською. Трохи тяжко в побудові граматики, наголосах, є побоювання серйозно помилитися. До того ж поки що я не можу донести українською мовою точно саме те, що хочу сказати. Але я справді над цим працюю.

– Чого не вистачає "Карпатам", аби претендувати якщо не на чемпіонство, то принаймні на друге місце, яке дає право на виступ у Лізі Чемпіонів?

– Тут треба розуміти, що, коли ми тільки приїхали до Львова, "Карпати" суттєво відставали у матеріально-технічній базі. І це прекрасно розуміло й керівництво клубу, тому всі результати сприймаються доволі адекватно. Але ми постійно просуваємося в цьому питанні.

Змінюється вся система підготовки, підтягується до вимог головної команди дитячо-юнацька школа, будується стадіон, модернізується база. І все це – не менш важливий внесок у розвиток клубу, ніж філософія, яку ми намагаємося тут прививати, тренувальний процес чи тактичні побудови.

Головне – зміни є, зміни в кращий бік. Але, звісно, тягатися з "Динамо" і "Шахтарем" нам поки що нереально. Є об’єктивні речі: команда, яка хоче грати в Лізі Чемпіонів, повинна мати відповідний бюджет. Нам до цього поки далеко. Наразі є сенс думати про кращі результати у Лізі Європи і про "бронзу" в Україні.