- Добрий день, - здивував Майкон кореспондента.

- Нічого собі, уже вивчив?

- Та ні, знаю декілька слів і більш-менш розмовляю, хоча було б краще, якби ти запитував португальською. Та мені поки вистачає і для того, щоб тренера зрозуміти, і в місті не заблукати, і з таксистом поговорити.

- Часто в люди виходиш?

- Коли дружина приїжджає – часто. У парк ходимо гуляти, в центр на піцу, у гіпермаркет місцевий. Але вона буває у мене недовго - прилітає на тиждень.

- І як звати дружину?

- Жизель. Ми познайомились в Ріо. Вона, як і я, народилася в цьому місті.

- А хто твої батьки?

- Тато займається поліграфією, мама домогосподарка, у мене є ще три брати, от вона за ними й дивиться.

- Де ти починав грати?

- На вулиці, звичайно. А так я у футболі вже вісім років. Спочатку були дитячі і юнацькі команди "Фламенго", потім "Атлетико Можі" з Сан-Паулу. Звідти мене забрав Кварцяний. Побачив три моїх тренування і забрав, ми контракт підписали.

- І як тобі український футбол?

- Коли їхав до вас, взагалі нікого з ваших гравців не знав. Тепер зрозумів, що тут багато контакту, силової боротьби, довгих передач, а бразильський футбол більш технічний. Ну, нічого, звик. Хоча спочатку і холоднувато у вас було, адже я восени приїхав. А коли забив перші голи, відчув симпатії вболівальників, мене почали зупиняти на вулицях, фотографуватись. Приємно...

- Рахував, скільки вже забив в Україні?

- Ну, напевно, голів десь 28-30?

- Вже двадцять шість...

- У мене контракт з "Волинню" ще на рік, хочу більше забити!

- Після другого гола "Іллічівцю" ти з партнерами узявся "немовлят колисати", у вас в команді поповнення?

- Ні, це Саша Пищур попрохав (нещодавно спортивний директор "Волині" став батьком).

- Пищура слухаєте у команді?

- Звичайно! І Кварцяного теж. Сашко – хороший чоловік, капітан. До нього, якщо щось потрібно, всі йдуть.

- Товаришуєш, звичайно, з бразильцями?

- В принципі, з усіма нормальні відносини, та Рамона Лопеса знаю вже два роки, а тепер ще Леандро є.

- А що у тебе в Румунії за історія трапилася?

- Я там був чотири місяці. Кожен день працював – тренування, матчі... Забив 3-4 голи. Не знаю, чому мене не купили. Крім того, мені не заплатили за три місяці. Я зараз відправив документи до ФІФА з цього приводу. Як на мене, тамтешній президент Бекалі – самодур. А коли прийшов час повертатися до Луцька, то зрадів, бо дуже хотів грати у хорошій лізі!