Карпати і Дніпро продемонстрували хорошу гру, але забити так і не зуміли.

Інколи достатньо просто почути, що матч закінчився з рахунком 0:0, як відразу пропадає післяматчевий інтерес до такого поєдинку. Матч у Львові виключення з правил. Для повного щастя, звичайно, не вистачало головного – голів, але від цього поєдинок не втратив ані краплини напруження й цікавості. На кількість небезпечних моментів може не вистачити пальців на обох руках, а то й на чотирьох. Варто попередити, що перший тайм був не настільки цікавим, як другий. Але таке враження складається у порівнянні. В першій половині зустрічі теж є що згадати.

Дніпро активніше розпочав гру, однак перший момент виник саме біля воріт Лаштувки. Голодюк, після пасу Худоб’яка, вийшов сам-на-сам, однак програв дуель чеському голкіперу. Далі на полі відбувалась боротьба з досить великою кількістю фолів. Кожна з команд боролась, мов лев за свою територію.

На 30-й хвилині матчу Федецький запустив гармату в бік воріт Дніпра – кількох сантиметрів не вистачило, аби круглий опинився там де треба. Відповідь дніпрян не забарилася. Назаренко непогано вийшов на ударну позицію, але відповів взаємністю. Після його удару, м’яч також знайшов притулок десь за воротами. Наприкінці тайму Карпати знову організували непогану атаку, в підсумку якої пробивав Авелар – Лаштувка на місці. На останніх хвилинах Ткачук ще встиг заробити гірчичник. На цьому команди розійшлись по роздягальнях.

Саме в другому таймі вболівальники побачили справжній безкомпромісний футбол, якого всі чекали. М’яч фактично не зупинявся в центрі поля, кочуючи з однієї половини поля на іншу. Якщо перші хвилин п’ять, команди ще адаптувалися, то далі було гаряче. На 50-й хвилині Назаренко, прибравши захисника львівської команди, пробив трохи вище. Через три хвилини фантастичний момент виник вже біля воріт команди Рамоса. Тричі вигравши верхову дуель, Карпати влучили в стійку. Розпочалось все з подачі Худоб’яка – спочатку Кузнєцов скинув м’яч на Кожанова, Денис на Голодюка, а той підсік снаряд прямо в стійку. Важка позиція для хорошого удару була в Олега. Не минуло й хвилини, як Коноплянка не влучив по м’ячу. Позиція була дуже вигідна. Перед воротами не було нікого. Зіграй Євген акуратніше, можна було б дніпрянам святкувати взяття воріт. Далі Тлумаку довелося двічі рятувати свою команду. Спочатку після удару головою від Селезньова і відразу від удару Коноплянки. Через пару хвилин завжди активний Худоб’як перевірив на пильність Лаштувку. Чех виявився напоготові прийняти цей удар здалеку. Подібний момент виник і біля львівських воріт – пробивав Гладкий, Тлумак не без проблем парирував. Згодом пробивав навіть захисник Чеберячко. На щастя для зелено-білих, смугастий не потрапив у ствір воріт.

Наприкінці матчу Голодюк віддав хорошу передачу на Кузнєцова, той не менш шикарно її прийняв, але зачаровані сьогодні були ворота на Україні, м’яч пролетів в кількох сантиметрах від стійки. Пристрасті на полі не вщухали ні на мить аж до самого фінального свитка. Розбавив напругу в матчі Кононов, зробивши незрозумілу заміну за півхвилини до завершення матчу, замість Голодюка вийшов Габовда. Дивно, адже Карпати боролись до останньої хвилині і збивати темп атаки власної ж команди не було сенсу. От і все - хто дивився молодець. Абсолютно логічна й справедлива нічия.