Марко Девіч про деталі пролонгації контракту з "Металістом”.

- Марко, ви поставили свій автограф під новим контрактом. Які зараз відчуття? Гора з пліч?

- Звичайно, звичайно...Зараз стало набагато легше у психологічному плані. Я ще на чотири роки є гравцем "Металіста”. Тепер думаю лише про футбол, і ретельно готуюся до найближчих матчів. Дякую усім, хто вірив у мене. Насамперед, маю на увазі вболівальників "Металіста”, а також Мирона Маркевича. Скажімо так: Мирон Богданович зіграв найважливішу роль у вирішенні цієї проблеми.

- Тепер у вас із президентом Ярославським знову нормальні відносини?

-У нас завжди були нормальні стосунки. Після невизначеності, яка тривала близько півтора місяці, ми сіли на базі за стіл переговорів, і вже через півгодини зуміли домовитися. Тренер сказав, що я досі потрібен "Металісту”. Більше ніяких запитань не виникло.

- Хто вас морально підтримував упродовж конфлікту?

- Я цей конфлікт не сприймав, наче щось страшне. Чесно кажучи, був готовим до будь-якого розвитку подій. Дуже задоволений, що все закінчилося саме у такий спосіб. Приємно залишитися у команді, якій приніс багато користі, і яка дала змогу розвинутись тобі. Якщо б цей конфлікт справді був серйозним, я б навряд чи залишився у "Металісті”. Думаю, ви й самі розумієте...Та з боку керівництва клубу це були всього лиш санкції із педагогічною метою. Напевно, в якийсь момент я занадто підняв своє его. Десь я помилявся, десь вони... Та найголовніше, що тренер сказав "так” у той момент, коли це було потрібно.

- Подейкували, що вами цікавилася "Волинь”, а також московське "Динамо”...

Про це я дізнався лише через інтернет. Ніхто мені не телефонував – ані з Луцька, ані з Москви. Щодо "Волині”, то я інколи зідзвонююся з Віталієм Володимировичем (Кварцяним, - Авт.), проте у цей складний для мене період у нас подібних розмов не виникало. Дискусії про московське "Динамо” також точилися лише на рівні чуток.