Наскільки ми вдячні ?!
Наскільки палко ми з вами готові підтримувати у миті тріумфу?
Носити на руках…
І наскільки експресивно обурюємось у хвилини невдачі?
Не картайте себе!!!
Усі ми – "живі люди”. Усі - схильні помилятись…
Як і той, хто зробив наше життя - частиною незабутньої казки…

Паросток невеличкого села на Київщині зумів пробитись до школи київського "Динамо”. І разом з командою пощастило завітати на дитячий турнір в одну з Мек світового футболу. Шевченко пожертвував сніданком, аби крадькома, ще на секунду, забігти на легендарну арену і краєм ока помилуватись трибунами "Сан-Сіро”. Незрозумілий вибух у грудях ніби наказав – "я мушу сюди повернутись”.

Повернувся...

Повернувся одним з найперспективніших гравців планети. Та повернувся не волею чарівної палички…

Андрій став гравцем "Мілану” завдяки тонам поту пролитого на тренуваннях. Саме він – піт - допоміг на повну розкрити власний талант. Спершу стати одним з лідерів "Динамо”. Тієї дрім-тім на чолі з Лобановським, яка не переводячи подиху, за два матчі забивала 7 м’ячів каталонській "Барселоні", а Андрій відзначився хет-триком на "Ноу Камп".

У перший же ж сезон Андрій допоміг "Мілану” 29-ма голами. Ще 34-ма "нагородив” суперників "россо-неррі" в наступному. Загалом 175 м’ячів допомогли Шевченку упевнено вийти на друге місце у списку найкращих бомбардирів в історії клубу.

Яка ж ейфорія переповнювала, коли один з нас витворяв дива у червоно-чорній футболці із сімкою на спині. Дивовижний контроль м’яча на запаморочливій швидкості. Дриблінг. Удари з будь-яких позицій. Чим тільки не захоплювала гра Шевченка.

Наскільки емоційним був той погляд перед вирішальним пенальті у фінальному матчі Ліги Чемпіонів 2002-03. Наскільки глибокою була повага за перемогу присвячену… Метру.

Якими ж гучними були оплески за Золотий М’яч у 2004-му.

І як же ж усе змінилось після трансферу у "Челсі”…

Поповзли звинувачення дружини Андрія у зламі кар’єри феноменального футболіста. Мовляв, це Крістен Пазік, а не "якісь там” "серйозні проблеми із спиною”, винна у провальному лондонському періоді. Шевченку взяли та й приписали зіркову хворобу. Мовляв, подався на Туманний Альбіон за грошима Абрамовіча і втратив ігрову мотивацію.

Щоб не трапилось, лондонське жахіття, як і міланська казка, залишились у минулому. Багато з нас досі обожнюють найкращого футболіста в історії української збірної. Немало - все ще рахують скільки разів у тиждень Шева літає до дружини…

До сім’ї - якою, певною мірою, пожертвував. До дітей, для яких міг, не докладаючи зусиль, заробити по кілька "зайвих” мільйонів. Десь у США, чи на Аравійському півострові. Але Шевченко - обрав - нас з вами. Андрій – повернувся – у "Динамо”.